Login

Passwort oder Login falsch

Geben Sie Ihre E-Mail an, die Sie bei der Registrierung angegeben haben und wir senden Ihnen ein neues Passwort zu.



 Mit dem Konto aus den sozialen Netzwerken


Menu Menu

Stimmen >> Вірші про ЖИТТЯ та про ЛЮБОВ

Text vom Blog

Выстевлено 07.09.2015

Просипається ранок…

Просипатєься ранок,

просипається сонце

І воно заглядає

 у моє віконце.

В душу промінь загляне

 і вона оживає.

Серце щире я маю,

 гарну пісню співаю.

Заспіваю про маму,

про любов, про кохання,

Про незгоєну рану,

про життєві страждання.

І знов жити захочу

після співу такого

Гріє душу, шепоче:

«І не треба другого!»

09.02.2014

 

Мне говорят…

Мне говорят: «Должна ты быть счастливой!»

Мне говорят: «Ты – ангел из небес!»

На самом деле, жизнь моя строптива

И мне везет лишь на одних повес.

Мне говорят: «Ты заслужила счастье в Бога!

Твоя дорога – лепестки из роз!»

А в жизни у меня -  крута дорога

И каждый раз в ней море слез.

Мне говорят: «Ты – милая, родная!

Твоя душа – чистейший родничок!»

А жизнь моя – она совсем другая

И часто лью я слезы на песок.

Их много так, умножив все на годы,

И разделив на горе и печаль

Как мало дней всех солнечных… Невзгоды

Пускай уносятся в заоблачную даль.

22.02.2015

 

Прощенное воскресенье

Есть на свете ранимые души,

Их разбитые вовсе сердца

Не согреет никто даже в стужу,

Не увидев родного лица.

Потеряв надежду на совесть

И на маленький проблеск тепла,

Со временем напишут повесть

Что была с ним иль не была?!

И жизни монотонные звуки

Они снова ощутят на себе.

И сердца неровные стуки

Будут отданы новой судьбе.

Никогда полюбить не посмеют

И душу не откроют никому.

Может, с годами, потом пожалеют

Это ведомо лишь Богу одному.

22.02.2015

 

 ПОДАРОК

Накануне своего юбилея

Получила подарок я твой.

И теперь ни о чем не жалею:

Просто, был ты и вовсе не мой!

Просто, был ты чьим - я не знаю.

Мне сейчас не интересно совсем,

Только сейчас я понимаю,

Зачем нужна была тебе,

ЗАЧЕМ?

Зачем жила надеждою так долго?

Зачем лелеяла встречу с тобой?

А ты поступил так жестоко…

Хорошо, что не стал моей судьбой.

Только очередным и встречным,

А единственным вовсе не стал,

А теперь и вовсе незамеченным

Упустил свой главный в жизни бал.

22.02.2015

 

Новые стихи, выставл. 20.08.2015 г.

 

Букет

Голубооке диво

На лузі бачу я.

Нехай живе щасливо

І вся його сім’я!

Усі серпневі квіти

Всміхаються мені.

В букет я назбираю

Радію день при дні.

Пижма і полин,

Наче дочка й син!

Рожева акація –

Це суцільна грація!

Дика морква зацвіла –

Цвіту так багато!

У букет кладу й його

І несу до хати.

Ой, яка краса навколо!

Цей букет духмяний

Буде радувати всіх,

Доки не зів’яне.

03.08.2015

 

Любіть же, люди…

Ви чули, як співають цвіркуни?

У різнотрав’ї співом стоголосим.

Немов би сповіщають нам вони:

«Любіть природу!»,-

Ми Вас, люди, просим!

Ви бачили, як спочиває день?

Накрившись покривалом в зорях?

Як світиться у темну нічку пень?

І тихо сплять всі миші у коморах.

Любіть же, люди, ніжний голосок

Природи-матінки і рідної країни!

І небо в хмарах, і річний пісок,

І посмішку маленької дитини.

02.08.2015

 

Петрів батіг всміхається…

Петрів батіг всміхається

І сонечко голубить.

І серце зігрівається,

Що хтось на світі любить.

Що хтось добра бажає

І скаже добре слово.

І цього хтось – я знаю,

Бо це – життя основа!

Бо діти – наші квіти!

Хай квітнуть барвінково!

І ніде правди діти –

В них материнська мова.

В них серце материнське,

А батькова суворість.

Нехай живуть щасливо!

Про них розкаже повість.

03.08.2015

 

Новый стих, выставлен 05.08.2015 г.

Я знову згадую тебе…

Пробач мені за все, що не було.

Пробач за все, що і могло в нас бути.

Пробач мені і душу відпусти,

Бо все ж не можу я тебе забути.

           Ти ранив душу боляче мені,

   Я вимріяла долю собі

      Зовсім не таку, не таку!

Посіяв зневіру гірку.

Кохання наснилось мені:

Велике, прекрасне, земне!

Кохання наснилось мені

І думалось, що не мине.

     Та спалах кохання пройшов,

Зосталась гіркота і біль.

       Тобі це вдалось, ти знайшов!

    І влучив в самісіньку ціль.

Мені поламав ти життя –

Тому не сподівайся на чудо!

І в тебе не буде пуття:

Тебе не вітатимуть люди.

Й дитина не скаже тобі:

    «Спасибі, татусю, за все!»

   Бо з нею прожили в журбі

Найкраще життя золоте.

8.30                                      17.01.2012

 

 

Свой

Я встретила два настоящих мужчины

И каждый собою хорош!

Я встретила два настоящих мужчины

Подумала: будет пригож!

Потом по себе я прошлась покритичней

И взвесив все «против» и «за»,

Вдруг захотелось одеться приличней

Обоим важное что-то сказать.

Какие критерии мы не писали б

Реальной любви я хочу!

И чувства взаимные, чтобы не спали

И душу открыв, к тебе я лечу!

И если при встрече в нас сердце не бьется

И взявшись за руки, нас дрожь не пронзит,

Какие бы маски мы не одели

Никак не поможет фигура и вид!

Своего человека мы чувствуем сходу,

Любимых ласкаем мы взглядом своим!

И тут ни при чем будет светская мода,

Когда мы обнявшись, в рай божий летим!

Когда затаившись друг друга в объятьях,

Ни слова не проронив,

Мы понимаем всю прелесть занятия,

С реального мира уплыв.

А утром, проснувшись и все осознав,

И капельки не раскаясь,

И скорость бытия обогнав,

Счастливую жизнь начинаешь!

16.05.2015            9.10

 

 

 

 

 

Любі друзі, нові творіння після подорожі до Італії - незабутні враження, що вилилися у віршах... Квітень, 2015 р.

Мечта

 

 

О Рим! Божественный Рим!

 

К тебе я душой прикоснулась!

 

О Рим! Божественный Рим!

 

Хочу, чтоб сюда я вернулась.

 

Давно я мечтала о том,

 

Чтоб посетить это место святое

 

Осознанно я говорю,

 

Что с ним не сравнится другое!

 

Обилием гор и холмов

 

Святая Италия блещет

 

И шепот прадревних веков

 

И слышится голос нам вещий.

 

Идите сюда, господа!

 

Вдыхайте красоты земные!

 

Войдите в божественный храм

 

Места благодати  -  святые!

 

 

 

 

Рим,   Италия     02.04.2015

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

Дыхание гор

 

На фоне небосвода

 

Я вижу холмы гор

 

Как жаль, что не ходила

 

Сюда до этих пор

 

Нас солнце согревает

 

Теплом своих веков

 

Душа невольно тает

 

И снята цепь оков.

 

Все так сопоставимо

 

В огромном мирозданьи!

 

Сюда вернемся незримо

 

Мы с Римом на свиданье!

 

 

 

 

Montekatini, Италия  02.04.2015

 

 

Роздуми

 

Я - серед царства доль людських, 

Життів, незвіданих нікому,

Та все ж у серці біль щемить

І душа проситься додому.

- Чому домівкою живу?

Хоч тут сім´я і рідні діти,

Бо там я бачу ту траву,

Яку топтали батьків діти.

Босоніж бігали малими - 

Таку енергію Бог дав,

Щоб не ставали ми чужими,

Який б кордон не заважав!

Бо сила духу - лиш в любові!

Лише для неї треба жить.

І в кожній думці, в кожнім слові - 

Любов´ю треба дорожить.

 

10.08.2011

 

  

 Осіння мить

 

Моя земля прекрасна і чудова,

Високе небо, чисте й голубе.

Цієї миті не забуть ніколи,

Не знаєш, де очікує тебе.

 

Берези, мов від вітру похилились,

Дуби стоять кремезні і міцні.

Листочки осінні водою умились

І сонечко всміхається мені.

 

Пейзаж такий чудовий у водичці –

Там справді своє царство – водяне.

Немов води напилась у криничці…

Хай незабутня  мить не промайне.

 

 

03.11.2013                           с. Великі Коровинці

 

 

****

 

У дзеркалі води я бачу небо голубе

 

По ньому пропливають хмарки сніжно-білі.

 

Не вистачає мені лише тебе,

 

Щоб ти побачив стрункі берізки

 

у мережнім гіллі.

 

Щоб ти відчув, як дихає природа…        ​

 

Як віддає своє тепло.

 

Картина змінилась – дивлюся на воду.

 

Невже за мить усе це відплило?

 

 

 

Любові двічі не буває…
 
Любові двічі не буває,
Як не буває два життя!
І той, хто щире серце має
Своє продовжує буття.
А той, хто вибрав роль актора,
І не признається й собі, 
Що нелюбов – то справжнє горе, 
Життя прожите у журбі.
А воно раз дано людині, 
Тому прожити треба так,
Щоб не було сором взавтра й нині
І не сказали: «Ти – дивак!»
Подарував життя людині.
Своє життя, а не чуже
І не радієш кожній днині
І все тобі довкіль чуже.
І клопотами забиваєш
Буденні і святкові дні, 
Щоб все забути, що ти маєш
І що не маєш день при дні.
В душі – вогонь, 
А в серці – мука.
Душевний біль аж до безтями
А все від того, що немає
Тебе із нами.
 
 
Святії місця

Знову їду туди, де святії місця,
Де поховані мама  і тато…
Знову їду туди, де ріднії місця!
Як же літ промайнуло багато!
А душа все щемить
І воліє вона,
Щоби мати вернулась до хати…
Ці рідненькі краї
Майорять у душі,
Хоч чужії своїми вже стали,
Та чужі – не свої,
Не свої і усе!
Хіба цього вже зовсім замало?!




МАМІ

Ми без тебе, як сонце без неба!
Ми без тебе, як трава без роси!
Ми без тебе не бачимо неба
 І не бачим земної краси
 

  

Про найдорожче

Летять літа, немов лелеки,

Вже стала і я не молода,

Та знов лечу, лечу далеко,

Бо не чекає там біда.

Туди, де можу я творити

І працювати без утоми.

Туди, де хочу я радіти,

Тому лечу до свого дому.

Там дух батьківський не згасає,

Душа живе, як вічність там

І всім, хто щире серце має,

Вона віддячує життям.

Садочок рідний, рідна хата!

Я вас щиресенько люблю!

Для мене значить так багато:

Що я зробила, що роблю?

Чим я живу сьогодні, нині?

Чим буду жити завтра там?

Радіти святам, кожній днині,

Що я скажу своїм діткам?

І хочу так вам побажати:

Щоб Ви зростали лиш Людьми!

І шанували батька й матір

І пам’ятали, хто є ми.

Що ми – вкраїнського всі роду,

У нас вкраїнська кров тече.

Що ми – нащадки свого роду

І пам’ятаймо завжди це!

 

10.05.2006

 

 

Доля

Нарвала букет весняний

Й пустила на воду.

Нахилилась, подивилась

На жіночу вроду.

Дала мати чорні брови,

Карі оченята

Та Бог святий не дав долі, 

То де ж її взяти?

Злую долю вже прожила

Лихо б її взяло!

А коли та доля добра?

Вже чекати мало…

 

 

Життя

Життя, життя…

Що є життя?

Надії, плани, сум’яття?

Щоденна праця і буття?

Скажи мені, що є життя?

Коли цвіте і не зів’яне?

Коли у душу промінь гляне:

І оживе душа, і заспіває, 

Бо вона силу, силу має – 

ЛЮБИТИ. ПЛАКАТИ. СМІЯТИСЬ.

Та ще на краще сподіватись.

 

13.06.1996 р.

 

 

МАТУСІ

 Матусю наша рідна!

Ти – найкраща!

І з нами двадцять літ тебе нема…

Сумують твої дітки щохвилини!

Та все ж – життя прожила недарма!

Великий скарб ти залишила

На цій святій землі!

Своїх діток й онуків боронила,

Коли були зовсім малі.

А підросли – ти нас осиротила –

Пішла від нас у ввись, на небеса!

І де б ти не була, матуся мила,

Твоя нас зачаровує краса.

Краса душі людської – ти глибинна!

Твоє серденько відчувало й це – 

Ти поспішила, щоб не хоронити сина!

Нехай в світ Божий він добро несе!

12.01.2014

 

 

На могилі батьків або а серденько рветься…

 На могилі батьків я щорічно буваю

Приїжджаю туди, хоч життя там немає…

Приїжджаю до хати, де ходила там мати

І пройдусь по садочку, де так яблунь багато!

Сніжно-рожевим цвітом наш садок буяє

На жаль, батьків там давно немає.

А серденько рветься до цього зеленгаю, 

Бо воно приросло до подільського краю.

 

10.09.2013

 

 

Життєва стежина

 Мені не вистачає у житті тепла,

Любові і кохання водночас.

Отак людинонька  жила – 

Проста людина поміж нас.

З усім змирилась, бігала, трудилась

І не помітила як опинилась

На більш як  півстолітньому рубежі!

Благо, не на межі!

За стільки літ, що пролетіли,

Відгомоніли, відцвіли…

Немов недавно маленькі ноженята тупотіли, 

А стали справжні соколи!

І ластівка маленька відлетіла

В краї тепліші, щоб гніздо звивати, 

А материнські коси побіліли

І туги в серці також не займати.

І що тривожить материнське серце?

Чому душа і уночі не спить?

Вона тріпоче і болить серденько

За дітками, за рідними болить. 

 

12.01.2015

 

Виртуальная любовь

 

Я хочу твоей немного страсти,

Я хочу твоей любви, так, невзначай…

Пусть обходят бури и ненастья!

Приглашаю,  милый,   тебя на  чай!

 

Чай вдвоем и много поцелуев,

Ласк безумных всех и до конца…

И нежить сладко, тобой милуясь,

Таким родным и близким очертанием лица.

 

Я столько раз его ласкала «мышкой»,

Лелеяла тебя своим теплом

И думаю, что это и не слишком – 

Нам утопать в объятиях вдвоем.

 

18.07.2014

 

Продовження буде....


Schlüsselwörter

Tragen Sie 3-5 Schlüsselwörter und trennen Sie diese durch Kommas.


Kurzbeschreibung (Description)

Geben Sie einen Text mit bis zu 167 Zeichen ein.


<< Zurück | 2014-11-17 13:52 | Gelesen: 3227 | Autor: Мария Подолянка |

Teilen:



Kommentare (13)
  • Гость
    Гость
    І де продовження?
    2014-11-18 19:18 |
    • Мария Подолянка
      Мария Подолянка
      Продовження є і буде! Обов'язково!
      2014-11-30 19:17 |
  • Гость
    Гость
    Марія, де наступні Ваші вірші, продовження буде?
    2014-11-28 09:51 |
  • Danko
    Danko
    Мария, спасибо за стихи, более-менее они понятны, но не могли бы ВЫ их на русский еще перевести. Мелодичность стиха передается , но может тонкости по смыслу не все улавливаются, поэтому, если не трудно сделайте на русском.
    2014-11-29 14:39 |
  • Мария Подолянка
    Мария Подолянка
    Здравствуйте! Спасибо за чтение и отзыв. У меня много стихов на русском. Вскоре будут на сайте.
    2014-12-03 10:26 |
  • Natalie
    Natalie
    Авторка виклала, як і обіцяла, новий вірш. Повільними темпами, але все ж...
    2014-12-17 11:38 |
  • Мария Подолянка
    Мария Подолянка
    Дякую. Далі буде.
    2014-12-29 12:17 |
  • Svoboda
    Svoboda
    Дуже гарно! Дякую.
    2014-12-29 13:41 |
    • Мария Подолянка
      Мария Подолянка
      Дякую усім, хто читає і тим, хто коментує. Мені Ваша думка дуже важлива!
      2015-01-02 14:33 |
    • Мария Подолянка
      Мария Подолянка
      Дякую, дуже приємно.
      2015-04-13 12:11 |
  • Гость
    Гость
    Очень красивые стихи...
    2015-02-02 16:27 |
  • Mascha
    Mascha

    Мне
    говорят…



    Мне говорят: «Должна ты быть счастливой!»



    Мне говорят: «Ты – ангел из небес!»



    На самом деле, жизнь моя строптива



    И мне везет лишь на одних повес.



    Мне говорят: «Ты заслужила счастье в Бога!



    Твоя дорога – лепестки из роз!»



    А в жизни у меня - 
    крута дорога



    И каждый раз в ней море слез.



    Мне говорят: «Ты – милая, родная!



    Твоя душа – чистейший родничок!»



    А жизнь моя – она совсем другая



    И часто лью я слезы на песок.



    Их много так, умножив все на годы,



    И разделив на горе и печаль



    Как мало дней всех солнечных… Невзгоды



    Пускай уносятся в заоблачную даль.



     



    22.02.2015



     

    2015-08-05 11:40 |
  • Mascha
    Mascha
    Жизнь - очень сложная штука
    2015-08-05 12:09 |
  • Die Administration der Seite partner-inform.de übernimmt keine Verantwortung für die verwendete Video- und Bildmateriale im Bereich Blogs, soweit diese Blogs von privaten Nutzern erstellt und publiziert werden.
    Die Nutzerinnen und Nutzer sind für die von ihnen publizierten Beiträge selbst verantwortlich


    Es können nur registrierte Benutzer des Portals einen Kommentar hinterlassen.

    Zur Anmeldung >>

dlt_comment?


dlt_comment_hinweis

Anzahl der Fotos, die Sie hochladen können: 5 St.
(Um ein Foto zu löschen, klicken Sie auf das jeweilige Foto drauf)
Error
Ok

Datei entfernen?