Логин

Пароль или логин неверны

Введите ваш E-Mail, который вы задавали при регистрации, и мы вышлем вам новый пароль.



 При помощи аккаунта в соцсетях


Голоса >> Вірші про ЖИТТЯ та про ЛЮБОВ

Текст блога

Выстевлено 07.09.2015

Просипається ранок…

Просипатєься ранок,

просипається сонце

І воно заглядає

 у моє віконце.

В душу промінь загляне

 і вона оживає.

Серце щире я маю,

 гарну пісню співаю.

Заспіваю про маму,

про любов, про кохання,

Про незгоєну рану,

про життєві страждання.

І знов жити захочу

після співу такого

Гріє душу, шепоче:

«І не треба другого!»

09.02.2014

 

Мне говорят…

Мне говорят: «Должна ты быть счастливой!»

Мне говорят: «Ты – ангел из небес!»

На самом деле, жизнь моя строптива

И мне везет лишь на одних повес.

Мне говорят: «Ты заслужила счастье в Бога!

Твоя дорога – лепестки из роз!»

А в жизни у меня -  крута дорога

И каждый раз в ней море слез.

Мне говорят: «Ты – милая, родная!

Твоя душа – чистейший родничок!»

А жизнь моя – она совсем другая

И часто лью я слезы на песок.

Их много так, умножив все на годы,

И разделив на горе и печаль

Как мало дней всех солнечных… Невзгоды

Пускай уносятся в заоблачную даль.

22.02.2015

 

Прощенное воскресенье

Есть на свете ранимые души,

Их разбитые вовсе сердца

Не согреет никто даже в стужу,

Не увидев родного лица.

Потеряв надежду на совесть

И на маленький проблеск тепла,

Со временем напишут повесть

Что была с ним иль не была?!

И жизни монотонные звуки

Они снова ощутят на себе.

И сердца неровные стуки

Будут отданы новой судьбе.

Никогда полюбить не посмеют

И душу не откроют никому.

Может, с годами, потом пожалеют

Это ведомо лишь Богу одному.

22.02.2015

 

 ПОДАРОК

Накануне своего юбилея

Получила подарок я твой.

И теперь ни о чем не жалею:

Просто, был ты и вовсе не мой!

Просто, был ты чьим - я не знаю.

Мне сейчас не интересно совсем,

Только сейчас я понимаю,

Зачем нужна была тебе,

ЗАЧЕМ?

Зачем жила надеждою так долго?

Зачем лелеяла встречу с тобой?

А ты поступил так жестоко…

Хорошо, что не стал моей судьбой.

Только очередным и встречным,

А единственным вовсе не стал,

А теперь и вовсе незамеченным

Упустил свой главный в жизни бал.

22.02.2015

 

Новые стихи, выставл. 20.08.2015 г.

 

Букет

Голубооке диво

На лузі бачу я.

Нехай живе щасливо

І вся його сім’я!

Усі серпневі квіти

Всміхаються мені.

В букет я назбираю

Радію день при дні.

Пижма і полин,

Наче дочка й син!

Рожева акація –

Це суцільна грація!

Дика морква зацвіла –

Цвіту так багато!

У букет кладу й його

І несу до хати.

Ой, яка краса навколо!

Цей букет духмяний

Буде радувати всіх,

Доки не зів’яне.

03.08.2015

 

Любіть же, люди…

Ви чули, як співають цвіркуни?

У різнотрав’ї співом стоголосим.

Немов би сповіщають нам вони:

«Любіть природу!»,-

Ми Вас, люди, просим!

Ви бачили, як спочиває день?

Накрившись покривалом в зорях?

Як світиться у темну нічку пень?

І тихо сплять всі миші у коморах.

Любіть же, люди, ніжний голосок

Природи-матінки і рідної країни!

І небо в хмарах, і річний пісок,

І посмішку маленької дитини.

02.08.2015

 

Петрів батіг всміхається…

Петрів батіг всміхається

І сонечко голубить.

І серце зігрівається,

Що хтось на світі любить.

Що хтось добра бажає

І скаже добре слово.

І цього хтось – я знаю,

Бо це – життя основа!

Бо діти – наші квіти!

Хай квітнуть барвінково!

І ніде правди діти –

В них материнська мова.

В них серце материнське,

А батькова суворість.

Нехай живуть щасливо!

Про них розкаже повість.

03.08.2015

 

Новый стих, выставлен 05.08.2015 г.

Я знову згадую тебе…

Пробач мені за все, що не було.

Пробач за все, що і могло в нас бути.

Пробач мені і душу відпусти,

Бо все ж не можу я тебе забути.

           Ти ранив душу боляче мені,

   Я вимріяла долю собі

      Зовсім не таку, не таку!

Посіяв зневіру гірку.

Кохання наснилось мені:

Велике, прекрасне, земне!

Кохання наснилось мені

І думалось, що не мине.

     Та спалах кохання пройшов,

Зосталась гіркота і біль.

       Тобі це вдалось, ти знайшов!

    І влучив в самісіньку ціль.

Мені поламав ти життя –

Тому не сподівайся на чудо!

І в тебе не буде пуття:

Тебе не вітатимуть люди.

Й дитина не скаже тобі:

    «Спасибі, татусю, за все!»

   Бо з нею прожили в журбі

Найкраще життя золоте.

8.30                                      17.01.2012

 

 

Свой

Я встретила два настоящих мужчины

И каждый собою хорош!

Я встретила два настоящих мужчины

Подумала: будет пригож!

Потом по себе я прошлась покритичней

И взвесив все «против» и «за»,

Вдруг захотелось одеться приличней

Обоим важное что-то сказать.

Какие критерии мы не писали б

Реальной любви я хочу!

И чувства взаимные, чтобы не спали

И душу открыв, к тебе я лечу!

И если при встрече в нас сердце не бьется

И взявшись за руки, нас дрожь не пронзит,

Какие бы маски мы не одели

Никак не поможет фигура и вид!

Своего человека мы чувствуем сходу,

Любимых ласкаем мы взглядом своим!

И тут ни при чем будет светская мода,

Когда мы обнявшись, в рай божий летим!

Когда затаившись друг друга в объятьях,

Ни слова не проронив,

Мы понимаем всю прелесть занятия,

С реального мира уплыв.

А утром, проснувшись и все осознав,

И капельки не раскаясь,

И скорость бытия обогнав,

Счастливую жизнь начинаешь!

16.05.2015            9.10

 

 

 

 

 

Любі друзі, нові творіння після подорожі до Італії - незабутні враження, що вилилися у віршах... Квітень, 2015 р.

Мечта

 

 

О Рим! Божественный Рим!

 

К тебе я душой прикоснулась!

 

О Рим! Божественный Рим!

 

Хочу, чтоб сюда я вернулась.

 

Давно я мечтала о том,

 

Чтоб посетить это место святое

 

Осознанно я говорю,

 

Что с ним не сравнится другое!

 

Обилием гор и холмов

 

Святая Италия блещет

 

И шепот прадревних веков

 

И слышится голос нам вещий.

 

Идите сюда, господа!

 

Вдыхайте красоты земные!

 

Войдите в божественный храм

 

Места благодати  -  святые!

 

 

 

 

Рим,   Италия     02.04.2015

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

Дыхание гор

 

На фоне небосвода

 

Я вижу холмы гор

 

Как жаль, что не ходила

 

Сюда до этих пор

 

Нас солнце согревает

 

Теплом своих веков

 

Душа невольно тает

 

И снята цепь оков.

 

Все так сопоставимо

 

В огромном мирозданьи!

 

Сюда вернемся незримо

 

Мы с Римом на свиданье!

 

 

 

 

Montekatini, Италия  02.04.2015

 

 

Роздуми

 

Я - серед царства доль людських, 

Життів, незвіданих нікому,

Та все ж у серці біль щемить

І душа проситься додому.

- Чому домівкою живу?

Хоч тут сім´я і рідні діти,

Бо там я бачу ту траву,

Яку топтали батьків діти.

Босоніж бігали малими - 

Таку енергію Бог дав,

Щоб не ставали ми чужими,

Який б кордон не заважав!

Бо сила духу - лиш в любові!

Лише для неї треба жить.

І в кожній думці, в кожнім слові - 

Любов´ю треба дорожить.

 

10.08.2011

 

  

 Осіння мить

 

Моя земля прекрасна і чудова,

Високе небо, чисте й голубе.

Цієї миті не забуть ніколи,

Не знаєш, де очікує тебе.

 

Берези, мов від вітру похилились,

Дуби стоять кремезні і міцні.

Листочки осінні водою умились

І сонечко всміхається мені.

 

Пейзаж такий чудовий у водичці –

Там справді своє царство – водяне.

Немов води напилась у криничці…

Хай незабутня  мить не промайне.

 

 

03.11.2013                           с. Великі Коровинці

 

 

****

 

У дзеркалі води я бачу небо голубе

 

По ньому пропливають хмарки сніжно-білі.

 

Не вистачає мені лише тебе,

 

Щоб ти побачив стрункі берізки

 

у мережнім гіллі.

 

Щоб ти відчув, як дихає природа…        ​

 

Як віддає своє тепло.

 

Картина змінилась – дивлюся на воду.

 

Невже за мить усе це відплило?

 

 

 

Любові двічі не буває…
 
Любові двічі не буває,
Як не буває два життя!
І той, хто щире серце має
Своє продовжує буття.
А той, хто вибрав роль актора,
І не признається й собі, 
Що нелюбов – то справжнє горе, 
Життя прожите у журбі.
А воно раз дано людині, 
Тому прожити треба так,
Щоб не було сором взавтра й нині
І не сказали: «Ти – дивак!»
Подарував життя людині.
Своє життя, а не чуже
І не радієш кожній днині
І все тобі довкіль чуже.
І клопотами забиваєш
Буденні і святкові дні, 
Щоб все забути, що ти маєш
І що не маєш день при дні.
В душі – вогонь, 
А в серці – мука.
Душевний біль аж до безтями
А все від того, що немає
Тебе із нами.
 
 
Святії місця

Знову їду туди, де святії місця,
Де поховані мама  і тато…
Знову їду туди, де ріднії місця!
Як же літ промайнуло багато!
А душа все щемить
І воліє вона,
Щоби мати вернулась до хати…
Ці рідненькі краї
Майорять у душі,
Хоч чужії своїми вже стали,
Та чужі – не свої,
Не свої і усе!
Хіба цього вже зовсім замало?!




МАМІ

Ми без тебе, як сонце без неба!
Ми без тебе, як трава без роси!
Ми без тебе не бачимо неба
 І не бачим земної краси
 

  

Про найдорожче

Летять літа, немов лелеки,

Вже стала і я не молода,

Та знов лечу, лечу далеко,

Бо не чекає там біда.

Туди, де можу я творити

І працювати без утоми.

Туди, де хочу я радіти,

Тому лечу до свого дому.

Там дух батьківський не згасає,

Душа живе, як вічність там

І всім, хто щире серце має,

Вона віддячує життям.

Садочок рідний, рідна хата!

Я вас щиресенько люблю!

Для мене значить так багато:

Що я зробила, що роблю?

Чим я живу сьогодні, нині?

Чим буду жити завтра там?

Радіти святам, кожній днині,

Що я скажу своїм діткам?

І хочу так вам побажати:

Щоб Ви зростали лиш Людьми!

І шанували батька й матір

І пам’ятали, хто є ми.

Що ми – вкраїнського всі роду,

У нас вкраїнська кров тече.

Що ми – нащадки свого роду

І пам’ятаймо завжди це!

 

10.05.2006

 

 

Доля

Нарвала букет весняний

Й пустила на воду.

Нахилилась, подивилась

На жіночу вроду.

Дала мати чорні брови,

Карі оченята

Та Бог святий не дав долі, 

То де ж її взяти?

Злую долю вже прожила

Лихо б її взяло!

А коли та доля добра?

Вже чекати мало…

 

 

Життя

Життя, життя…

Що є життя?

Надії, плани, сум’яття?

Щоденна праця і буття?

Скажи мені, що є життя?

Коли цвіте і не зів’яне?

Коли у душу промінь гляне:

І оживе душа, і заспіває, 

Бо вона силу, силу має – 

ЛЮБИТИ. ПЛАКАТИ. СМІЯТИСЬ.

Та ще на краще сподіватись.

 

13.06.1996 р.

 

 

МАТУСІ

 Матусю наша рідна!

Ти – найкраща!

І з нами двадцять літ тебе нема…

Сумують твої дітки щохвилини!

Та все ж – життя прожила недарма!

Великий скарб ти залишила

На цій святій землі!

Своїх діток й онуків боронила,

Коли були зовсім малі.

А підросли – ти нас осиротила –

Пішла від нас у ввись, на небеса!

І де б ти не була, матуся мила,

Твоя нас зачаровує краса.

Краса душі людської – ти глибинна!

Твоє серденько відчувало й це – 

Ти поспішила, щоб не хоронити сина!

Нехай в світ Божий він добро несе!

12.01.2014

 

 

На могилі батьків або а серденько рветься…

 На могилі батьків я щорічно буваю

Приїжджаю туди, хоч життя там немає…

Приїжджаю до хати, де ходила там мати

І пройдусь по садочку, де так яблунь багато!

Сніжно-рожевим цвітом наш садок буяє

На жаль, батьків там давно немає.

А серденько рветься до цього зеленгаю, 

Бо воно приросло до подільського краю.

 

10.09.2013

 

 

Життєва стежина

 Мені не вистачає у житті тепла,

Любові і кохання водночас.

Отак людинонька  жила – 

Проста людина поміж нас.

З усім змирилась, бігала, трудилась

І не помітила як опинилась

На більш як  півстолітньому рубежі!

Благо, не на межі!

За стільки літ, що пролетіли,

Відгомоніли, відцвіли…

Немов недавно маленькі ноженята тупотіли, 

А стали справжні соколи!

І ластівка маленька відлетіла

В краї тепліші, щоб гніздо звивати, 

А материнські коси побіліли

І туги в серці також не займати.

І що тривожить материнське серце?

Чому душа і уночі не спить?

Вона тріпоче і болить серденько

За дітками, за рідними болить. 

 

12.01.2015

 

Виртуальная любовь

 

Я хочу твоей немного страсти,

Я хочу твоей любви, так, невзначай…

Пусть обходят бури и ненастья!

Приглашаю,  милый,   тебя на  чай!

 

Чай вдвоем и много поцелуев,

Ласк безумных всех и до конца…

И нежить сладко, тобой милуясь,

Таким родным и близким очертанием лица.

 

Я столько раз его ласкала «мышкой»,

Лелеяла тебя своим теплом

И думаю, что это и не слишком – 

Нам утопать в объятиях вдвоем.

 

18.07.2014

 

Продовження буде....


Ключевые слова (Keywords)

Внесите 3-5 ключевых слов, разделяя их запятыми.


Короткое описание (Description)

Внесите текст до 167 знаков.


<< Назад | 2014-11-17 13:52 | Прочтено: 4285 | Автор: Мария Подолянка |

Поделиться:



Комментарии (13)
  • Гость
    Гость
    І де продовження?
    2014-11-18 19:18 |
    • Мария Подолянка
      Мария Подолянка
      Продовження є і буде! Обов'язково!
      2014-11-30 19:17 |
  • Гость
    Гость
    Марія, де наступні Ваші вірші, продовження буде?
    2014-11-28 09:51 |
  • Danko
    Danko
    Мария, спасибо за стихи, более-менее они понятны, но не могли бы ВЫ их на русский еще перевести. Мелодичность стиха передается , но может тонкости по смыслу не все улавливаются, поэтому, если не трудно сделайте на русском.
    2014-11-29 14:39 |
  • Мария Подолянка
    Мария Подолянка
    Здравствуйте! Спасибо за чтение и отзыв. У меня много стихов на русском. Вскоре будут на сайте.
    2014-12-03 10:26 |
  • Natalie
    Natalie
    Авторка виклала, як і обіцяла, новий вірш. Повільними темпами, але все ж...
    2014-12-17 11:38 |
  • Мария Подолянка
    Мария Подолянка
    Дякую. Далі буде.
    2014-12-29 12:17 |
  • Svoboda
    Svoboda
    Дуже гарно! Дякую.
    2014-12-29 13:41 |
    • Мария Подолянка
      Мария Подолянка
      Дякую усім, хто читає і тим, хто коментує. Мені Ваша думка дуже важлива!
      2015-01-02 14:33 |
    • Мария Подолянка
      Мария Подолянка
      Дякую, дуже приємно.
      2015-04-13 12:11 |
  • Гость
    Гость
    Очень красивые стихи...
    2015-02-02 16:27 |
  • Mascha
    Mascha

    Мне
    говорят…



    Мне говорят: «Должна ты быть счастливой!»



    Мне говорят: «Ты – ангел из небес!»



    На самом деле, жизнь моя строптива



    И мне везет лишь на одних повес.



    Мне говорят: «Ты заслужила счастье в Бога!



    Твоя дорога – лепестки из роз!»



    А в жизни у меня - 
    крута дорога



    И каждый раз в ней море слез.



    Мне говорят: «Ты – милая, родная!



    Твоя душа – чистейший родничок!»



    А жизнь моя – она совсем другая



    И часто лью я слезы на песок.



    Их много так, умножив все на годы,



    И разделив на горе и печаль



    Как мало дней всех солнечных… Невзгоды



    Пускай уносятся в заоблачную даль.



     



    22.02.2015



     

    2015-08-05 11:40 |
  • Mascha
    Mascha
    Жизнь - очень сложная штука
    2015-08-05 12:09 |
  • Редакция не несет ответственности за содержание блогов и за используемые в блогах картинки и фотографии.
    Мнение редакции не всегда совпадает с мнением автора.


    Оставить комментарий могут только зарегистрированные пользователи портала.

    Войти >>

Удалить комментарий?


Внимание: Все ответы на этот комментарий, будут также удалены!

Количество фотографий, которые Вы можете загрузить: 5 шт.
(Для удаления фото, щелкнуть по нему)
Error
Ok

Удалить файл?

Последние прокомментированные